Наталья

Наталья Свиридова
25 марта 2019

Спішімо любити!
Люди так швидко відходять,
У них лишаться окуляри і черевиків пара,
Бо все неважливе повзе, наче равлик,
А важливе – швидке, і стається зненацька.
Потім – тиша звичайна, тобто зовсім нестерпна.
Так і мов чистота, що з’явилась із болю,
Коли думаєш про когось – а його вже немає…
Не будь певним, що встигнеш!
Бо певність – непевна,
Робить нас нечулими, як і всяке щастя,
Любимо надто мало, і завжди – запізно.
Спішімо любити! Люди так швидко відходять.