Тихенько увійшла до хати ніч,
Десь в небі місяць зірочку колише.
Торкнулась втома і твоїх, коханий, пліч,
Хіба хтось є мені, ніж ти, рідніший?
В твоїх руках натруджених тепло,
Вони для мене, любий, найніжніші!
Мене так ні до кого не тягло,
Про це подумати і не могла раніше.
А очі... Зрозуміло все й без слів,
Такий вогонь у них, що аж згораю!
Я вдячна Богу, що мене з тобою звів,
Ти - моє все! Життя моє! Кохаю!
Никто еще не оставил комментариев.
войдите, используя
или форму авторизации