Николай

Николай Воронин
29 июня 2021

КВІТУЧЕ СКРІЗЬ КАЗКОВЕ ПОЛЕ

Квітуче скрізь казкове поле,
Мов килим, квіточки цвітуть.
Повітря чисте і навколо
Додому бджоли мед несуть.

Краса дарована нам Богом
І небо чисте голубе.
Водойми чисті теж відтоді,
Коли народ їх береже.

Та оком жадібним окинув
Чужинець простори Святі.
Закони зашморгом у спину,
Прийняв ганебні уночі.

Спокійно сплять селянські люди
І з ними їхні діточки.
Не бачать хмари в небі всюди,
Підступні грозові дощі.

Здійнявся вітер над землею,
Несе задушливість усім.
Невтішну здійснює ідею,
Той, кому край стає чужим.

Славетний край козацький рідний, —
Хто розпорошив дух людей.
Посіяв хто в душі й повітрі
Жагу отруйну до грошей.

Тельця не знала Золотого
Гетьманська пращурів земля,
Та доки з краю нам чужого
Не прилетіла сарана.

На Предків Віру та садиби
Товстенним шаром скрізь лягла.
Водойми теж хоче зганьбити,
Спотворивши сади й поля.

Невже поснула Віра й Воля,
Поснули душі козаків,
Пошлють покірливо в неволю
Своїх ріднесеньких синів…

Nikvoron 27.06.2021

Источник: https://poembook.ru/poem/2623850