Зима несправжня, по-нарошку,
Без снігу й звичних атрибутів,
Газонів зеленіють смужки,
Поважні ґави ходять всюди.
В лазурі неба павутина
ПерИстих хмарок ледь витає,
В зими несправжньої картину
Проміння сонячне вплітає.
В замислуватому узорі,
Обман заплутвся наїний,
Проте, безлисті осокори,
І чути вітру схлип надривний.
Горнятко кави для порядку,
На батареї кіт дрімає,
Мене грудневим тихим ранком
Зима несправжня обіймає. (Надежда Семена)
Никто еще не оставил комментариев.
войдите, используя
или форму авторизации