Навiщо паплюжити мову з якою ти вправно живеш. Вбивати її як корову, в цей час наче м'ясо жуєш. Мабуть всi слова так набридли, що хочеться їх розiрвати. До м'яса надати повидла, а потім цей смак порівняти. Цей смак як окрема планета, в дитинствi cамотнiст... 

Навiщо паплюжити мову
з якою ти вправно живеш.
Вбивати її як корову,
в цей час наче м'ясо жуєш.

Мабуть всi слова так набридли,
що хочеться їх розiрвати.
До м'яса надати повидла,
а потім цей смак порівняти.

Цей смак як окрема планета,
в дитинствi cамотнiсть крокiв.
Здаєтся звичайна котлета,
але на нiй дотик батькiв.

Вони нас навчали суворо,
тремтiння було у дущi.
А зараз така непокора,
що хочеться бiгти в кущi.

Навiщо паплюжити мову,
бурхлива вона,як рiка.
Така чоловiча пiдкова,
але непiдємно важка.(21-22.11.13)

Сергий, дякую...дуже гарный вирш...выбачайте, нэма украинськои розкладкы, на клавиатури. Діамант дорогий на дорозі лежав, — Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його, Але раз тим шляхом хтось чудовний ішо... 

Сергий, дякую...дуже гарный вирш...выбачайте, нэма украинськои розкладкы, на клавиатури.

Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.