Мамо, люба, глянь як сяють
Ясно зорі золоті!
Кажуть люди: то не зорі,
Сяють душі то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла нікому не робив,
Бог послав того на небо
Ясно зіркою сіять...
Правдо, мамо? - то все душі
А не зорі там горять!
То навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила,
Щоб добро робити вміла
І робить не вміла зла.